Блог вчителя початкових класів Яковенко Ірини: Для батьків

Щоб діти були відмінниками, їх треба виганяти на вулицю, – вчені

Учені з Колорадського університету в Боулдері (University of Colorado) провели дослідження з метою з’ясувати, які заходи допомагають дітям розвивати свій потенціал і досягати поставлених цілей, зокрема і в навчанні. “В останні роки в інтернеті та ЗМІ не вщухають дискусії на тему правильного виховання дітей, у яких беруть участь як прихильники жорстких заходів, так і прихильники вільного способу життя. І саме тому було важливо провести дослідження в цій області та відповісти на актуальне запитання, який підхід можна вважати правильним“, – говорить професор психології та неврології Юко Мунаката (Yuko Munakata). Для цього вчені на чолі з Джейн Баркер (Jane Barker) почали стежити і фіксувати повсякденну діяльність шестирічних дітей 70 батьків, умовно розділяючи її на більш і менш структуровану. До більш структурованих дій належали хатня робота, фізичні вправи, виконання домашніх завдань і релігійна активність. А менш структуровані містили ігри на самоті та з іншими людьми, соціальні екскурсії, огляд визначних пам’яток і читання. Проаналізувавши результати, дослідники з’ясували, що діти, які присвячували більше часу менш структурованій діяльності – гралися на вулиці, ходили в зоопарк або читали книги, – були здатні продуктивніше ставити власні цілі та продумувати способи їх досягнення, не розраховуючи на допомогу дорослих. А от діти, які прискіпливо сиділи над домашніми завданнями або уроками гри на фортепіано, були менш здатні самостійно ставити перед собою цілі та досягати їх реалізації. “Гнучкий перехід між різними видами діяльності допомагає їм (дітям) успішно справлятися із завданнями та не застрявати на одному з них, злостячись на самого себе, – пояснює Юко Мунаката. – Розвинені в дитячому віці виконавчі функції мають важливе значення в подальшому житті, оскільки вони впливають на академічну успішність, матеріальний добробут і навіть на здоров’я“.

ЗАВЖДИ ПАМ'ЯТАЙТЕ ПРО СВОЇХ ДІТЕЙ,

ЗНАЙДІТЬ ЧАС ДЛЯ НИХ У СВОЄМУ ЖИТТІ!

Формування у дитини позитивного ставлення до навчання

Інтерес до навчання може з'явитися у дитини лише, якщо з першого дня дорослі створять умови для формування у неї прагнення пізнавати, а також почуття обов'язку, відповідальності тощо.
Важливе значення у формуванні у дітей цінностей і мотивів мають запитання дорослих. Діти легко переймаються їхнім емоційним ставленням до речей і явищ. Якщо дитина побачить, що тато, такий сильний і розумний, цікавиться й розпитує, що писали в класі, тоді й сама повірить: навчання — це справді дуже важливе й необхідне заняття, й ніколи не нудьгуватиме на уроках.
Якщо ж одразу після повернення малюка зі школи бабуся насамперед запитує: «Чим вас сьогодні годували?», дитина, не бажаючи того, поставить навчання на друге місце.
Коли батьки маленького учня запитують: «Ти відповідав сьогодні?»; «Які оцінки одержав?»; «Тебе похвалила вчителька?», то у дитини, відповідно, формується інтерес до оцінки, похвали, а не до навчальної праці. З такою мотивацією перші невдачі у неї викличуть негативне ставлення до школи, оскільки школа не змогла задовольнити її амбіцій. Отже, першими і найголовнішими запитаннями батьків, які хочуть сформувати у дитини інтерес до навчання, мають бути: «Що ви сьогодні вчили на уроках?»; «Що ти нового дізнався?»; «Щонайбільше сподобалося?»; «А що виявилося складним?» тощо. Такі бесіди поставлять на перше місце навчальну діяльність як найважливішу в школі.
Як відомо, ключем до будь-якого виду навчання є читання. Що ж робити у разі, коли дитина не хоче читати? Жоден учень не зможе залюбки робити те, що завдає йому неприємностей. Саме тому невдоволення батьків, невтішні порівняння з іншими дітьми, відчуття провини часто є причинами, які викликають у першокласників відразу до читання. Якщо запитати у дітей, які не люблять читати, чи добре вони читають, то відповіді будуть однотипними: «Так собі»; «Не дуже добре»; «Повільно»; «Часто помиляюся»; «Погано». Але часто дорослі самі спричиняють у маленьких школярів небажання читати. Іноді складається враження, що дитину тільки для того і вмовляють почитати, щоб був привід висловити невдоволення: «Ну що ти мимриш?»; «Ти що, заснув?» Не дивно, що наступного разу змусити її «сісти почитати» стає ще важче.
Що робити, аби у дитини не виникла відраза до читання? З цього приводу можна дати батькам кілька найпростіших порад.

Не сварити за погане читання, а навпаки, захоплюватися ним, хвалити малюка за те, що сьогодні він прочитав краще, ніж учора.

Просити малюка читати щодня не тому, що він погано це робить, а тому, що вам дуже приємно його слухати, що, мовляв, у вас краще виходить приготування вечері, коли він читає вам на кухні.

Під час читання корисно зупинити дитину, висловити свої враження від прочитаного. Цим ви вносите у процес читання емоційно привабливий момент діалогу, допомагаєте зрозуміти текст і водночас даєте дитині можливість відпочити.

Не слід забувати, що дітям (особливо шестирічним) читати ще важко, і тому недоцільно змушувати читати одразу весь текст.

Якщо дитина не хоче читати, то не потрібно змушувати її робити це більш, ніж п'ять хвилин поспіль. Краще поділити завдання на невеличкі частини, між якими давати можливість відпочити. У такому разі дитина не перевантажується домашнім завданням і має можливість виконати його досконало та якісно.

Усі перелічені прийоми рекомендується використовувати з перших днів навчання, адже виправляти негативне ставлення дитини до школи, яке вже склалося, значно важче, ніж сформувати позитивне.

Загальні поради батькам

1. Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом.
2. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.
3. Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у цьому немає.
4. Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить, порадьтеся з учителем, психологом.
5. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень: "Дивись, поводь себе гарно!",
"Щоб не було поганих оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
6. Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй
розслабитись (згадайте, як вам тяжко після важкого робочого дня).
7. Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.
8. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.
9. Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
10. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть з дитиною спокійно.
11. При спілкуванні з дитиною не вживайте виразу: "Якщо ти будеш добре вчитись, то ..." Часом умови ставляться важкі - й тоді ви опиняєтеся у незручному становищі.
12. Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.
13. У сім'ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
15. Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути і відпочити.
16. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй повинні батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати ж якогось дива від дитини, радісних поривів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочувати її.

2016-2017 навчальний рік включає 165 днів навчання та 108 днів відпочинку

Відзначимо, що даний календар носить рекомендаційний характер, тому в окремо взятій школі або гімназії терміни можуть відрізнятися, якщо так постановить керівництво.

Чи потрібно допомагати дитині робити уроки?

Звичайно! Дітей, які схоплюють, що називається, на льоту, дуже мало. Більшості треба допомагати. У педагогічній психології є таке поняття - "зона найближчого розвитку". Це те, що ваше дитина може засвоїти лише з вашою допомогою. Умовно кажучи, це той маршрут, за яким вона готова пройти лише з вами за ручку. До самостійного подолання труднощів вона ще не готова.

Наприклад, задачки на кмітливість малюк може засвоїти сам. А ось заучування правил не стоїть пускати на самоплив: необхідно упевнитися, що малюк все правильно зрозумів. Навіть при найелементарнішому виписуванні паличок і гачків в прописах знадобиться ваша участь. Монотонна робота вимагає емоційної підтримки. Якщо ваше чадо починає строчку, що називається, за здоров'я, а кінчає сяк-так, значить, ви повинні на середині похвалити його за старання. Виберіть самий кращий гачок і попросіть, щоб інші були не гірші.

Вчити разом з дитиною уроки - заняття не для слабонервних. Вам все здається елементарним. Проте головна батьківська чеснота - терпіння. Ви не повинні навіть натяком показати, що вам нудно. Навпаки, змалюйте на обличчі живий ентузіазм, якщо хочете, щоб ваш малюк займався без огиди. Не треба говорити: "Ось зробиш все швиденько і підеш гуляти!" І упаси вас Бог зриватися на дитині, якщо вона в двадцять сьомий раз неправильно написала закарлюку.

Якщо ви відмітили, що маля почало часто відволікатися, дайте йому відпочити (та і самі відпочиньте). Попийте разом чаю, прогляньте коротенький мультик, просто поговоріть на балконі. Звичайно, на домашнє завдання піде більше часу, але воно буде зроблено добре і у дитини все залишиться в голові.

І останнє. Ніколи не карайте першокласника за погано зроблені уроки або погані відмітки. Не кричіть, не позбавляйте солодкого або прогулянок. Вислухайте його. Напевно він жахливо переживає і жадає реваншу. Краще разом повторіть незасвоєний матеріал.

ДУЖЕ ПРОШУ ВАС, ШАНОВНІ БАТЬКИ, ПЕРЕДИВИТИСЬ ЦЕ ВІДЕО!!!